Кеті Бозукова ДРЯПИНИ
Кеті Бозукова
(Болгарія)
Народилася 1964 р. в м. Слівен. Закічила Софійський університет ім. Св. Климента Охридського (правознавство). Автор 12-ти поетичних книг: «Птах із Атлантиди» (1993), «Осіння еротика» (1995), «Я – чаша» (1997), «Пісочний годинник» (1999), «Безчасся» (2000), «Різнолика любов» (2002), «Німі слова» (2003) та ін., а також книги прози. Твори перекладалися й видавалися в Росії, Македонії, Франції та Великобританії. Лауреат національних та міжнародних літературних нагород: ім. Н. Іскрова, «Перехрестя муз» та ін. Член Спілки болгарських письменників.
Із книги «ДРЯПИНИ» (2013)
* * *
Метелики –
краса думки
ще невисловленої.
* * *
Бурхливо тече потік –
із ока тікає сльоза –
озеро.
* * *
Нагодувала горобців
крихтами –
зі свого часу.
* * *
Поранені
пальці альпініста.
Скеля плаче.
* * *
Хвиля.
Повертається
перш, ніж попрощатися.
* * *
Дощ.
Сльози неба
наповнюють криницю.
* * *
Посиротілі
лелечі гнізда плачуть.
Осінь.
ЗИМА
Сріблисті обійми
дарує холод.
Сріблистим є і дихання твоє.
ВИБІР
Можеш загубитися в імлі
або взяти участь у казці.
* * *
Гострі білі стріли
проколюють моє обличчя –
віхола.
* * *
Замерзли сльози –
не встигла їх виплакати.
* * *
Подалася за власним диханням
і охопила
всесвіт безмежний.
* * *
Страждання дається нам,
щоб цінували
свої спокійні дні.
* * *
Все життя підіймаємося
на гору власної самоти,
аби з вершини перерахувати й друзів.
* * *
Серце моє –
пісковий годинник,
коли на тебе чекає.
РАХУНОК
Із піщинок
свого згаяного часу
пустелю зібрала.
Переклад із болгарської Анни Багряної