Горан Джорджевіч СТРИБОК ПЕРЕД ПОЛЬОТОМ
Ґоран Джорджевіч
(Сербія)
Поет, публіцист, літературний критик. Народився 1952 р. в м. Коларі. Закінчив філологічний факультет Белградського університету. Автор поетичних книжок: «Початок тижня», «29 квітня. Друговац», «Розсипана земля», «Сент Андре», «Перехрестя» (сербською та італійською) та ін. Твори перекладені багатьма мовами. Лауреат літературних премій ім. Вука Караджича, ім. Срболюба Мітіча, ім. Св. Сави та ін. Директор Міжнародного поетичного фестивалю «Смедеревська осінь». Головний редактор видавничої серії «Меридіани». Живе і працює в м. Смердерево.
СТРИБОК ПЕРЕД ПОЛЬОТОМ
Зорану Мілічу
У безмежному польоті за мною стежить рух земний,
думка завжди є швидшою від темряви і світла.
Ікарів сон лише пробудить у людства нову мрію,
століття за століттям, від самоти до пісні.
МОГИЛА НАД МОРЕМ
Як мені відвести вас до тієї країни,
задивленої на Майдан свободи,
де вогні догорають,
де пахне місяцева душа
і гаснуть списи під камінним муром…
Біля заснулої площі спить весь дім.
У синьому зоряному колі плаває корабель із прапором
Малої революції,
що злякалася голови Короля,
піднятої до Бога.
Обіймаємо одне одного за шию, наче коханці,
доки запізніла гільйотина ранку
не скаже: ніколи зустріч не закінчується весело.
Я буду щасливим, якщо слово стане
майбутнім словом істини,
якщо ж істина хоче бути живою
і бути мертвою,
нехай слова лунають
із вуст золотих.
* * *
Де твоя крилата сестра
і донька твоя болотяна
і ненька твоя розплакана
і сини твої непоховані
Зауваж
уголос покликаних
чиїм хлібом ніяк не наїстися.
Цар завжди наче пелікан
крізь відчинене вікно
крізь закриту краплю
допоки дивлюся на тебе
все ще молоду
котра у смерті
не відійшла задалеко.
Тут затрималася
в очікуванні розв’язки.
ВТЕЧА МОРЯ
За цією адресою більше немає моря,
відпливло шукати собі роботу.
Залишилася тільки кімнатчина,
у якій щовечора воскресав місяць
і ми слухали його заплутані послання,
з острахом
розшифровуючи прикраси,
всіяні дрібними камінцями
і сліпучо-сяйливим піском.
За цією адресою більше немає і чайок,
відлетіли десь за кораблем,
теплі гнізда залишили,
але без нащадків.
За цією адресою не зосталося більше ані риби,
ані хробаків, ані страшенно надокучливих морських псів,
ані заболочених шляхів до потонулих кораблів,
наповнених духами, золотом, античними винами, шовками
і капітанськими кроками, що над головами нашими лунають.
За цією адресою не зупиняться вже і дилери
з чеком про чиюсь залишену пенсію
чи з рахунком за невиплачений досі кредит
із нового світового банку.
Власне, все тут нове.
І реклама гри на щастя
блищить чарівно,
співає вночі.
ПАВУК
Небезпечно нахилений над могутнім гніздом,
маєш бажання впасти
в інший вигаданий вірш.
Ти не впізнаєш цих виразів
і голосів. Тиші мережаної
і вишитих пристрасно складів,
якихось мелодій, досі нечутих.
Поглинає тебе народження світла,
о, павуче, а твій захист –
це найкращий вбивця.
Переклад із сербської Анни Багряної