Єтон Келменді
ЄТОН КЕЛМЕНДІ
Албанський поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач.
Народився 1978 р. в м. Печ (Косово). Закінчив факультет масових комунікацій Пріштінського університету, післядипломну освіту здобув у Брюссельському вільному університеті (Бельгія). Автор поетичних книг: «Століття обіцянок» (1999), «Поза тишею» (2002), «Допоки полудень» (2004), «Подаруй мені трохи батьківщини» (2005), «Куди піти» (2007), «Прийди по слідах вітру» (2008), «Час, коли буде час» (2009), «Мандри думок» (2010), а також п’єси «Пані Слово» (2007) та публіцистичної книги «Місія ЄС в Косово після проголошення незалежності» (2010, США). Його поетичні твори перекладені на 22 мови світ, опубліковані в міжнародних антологіях та видані окремими книгами. Співпрацює літературно-мистецькими часописами, пише статті албанською, англійською, французькою та румунською мовами. Лауреат Великої міжнародної премії «SOLENZARA» (Париж) та Національної премії «Din Mehmet» (Гакова, 2011). Член Асоціації європейських професійних журналістів (Брюссель) та Академії наук і мистецтв Європи (Париж). Мешкає і працює в Брюсселі.
ЯКЩО НІЧ УПІЙМАЄ СОН
Ніч – вже не понеділок
Темінь торкається нічних кіл
Весна прив’язана за волосинку-травинку
Сховалася в очах ночі
Подалі від очей недобрих
Ти запросила мене увійти до чужого вірша
Нелегально
Якщо ніч упіймає сон
Розпочнемо свою нескінченну гру
Ніч – іще не вівторок
ЯК ТЕБЕ НАЗВАТИ
Як тебе назвати
Словом чи серцем
Великий Годинник
У твої присутності день вибілив
Як тебе назвати
Словом чи мрією
Сьогодні Годинник
Сіє у моїй голові волосся сиве
Як тебе назвати
Щойно народжену
ПАМ’ЯТЬ ПРО ВІРШІ
Там під великим каменем
Ти більше мене не знайдеш
Його тінню стану
Там на зеленій траві
Залишиться
Тільки пам’ять
Якою ж ти сильною була, люба
Коли сказала: ні на крок не зрушу
Поки тебе не побачу
І проминали місяці
Пори року
Роки
Люба, якою ж ти сильною була
М’які вірші, жорсткі
Слова більше не мають крові
Не говорять більше
Про все те, що нашим спільним було
І тільки один-єдиний вірш
Зостався над збіглим часом
ЗАМУРОВАНА МРІЯ
Вже нічому не вірю
Навіть тим словам
Які промовляєш від щирого серця
Поверни мені невимовлене
Я накрию його квітами
Камінна мова – та
Якою не говоримо
Може відважимося нарешті
Загасити свічі
Мрії замуровані в стіни
Із болем чекають свого звільнення
На заході – кепський краєвид
Переклад Анни Багряної